Ми звикли говорити про наукову революцію, що поклала кінець темному середньовічному невігластву і відкрила дорогу розумному, вільному від забобонів пізнанню світу. Ми уявляємо собі благородний образ Джордано Бруно, який вийшов у багаття, але не відрікся від істинної ідеї множинних світів-галактик; Коперника, що рятується від переслідувань заскнілих кліриків; зацькованого інквізицією Галілея, який вимовляє на знамениті слова: «І все-таки вона крутиться».

Одним словом, кажучи «наукова революція», ми уявляємо як славну перемогу благородних лицарів розуму над темними забобонами, як правило, пов’язаними з релігією, які століттями гальмували прогрес.